Родилась в городе Оренбург, Советская Россия. Заслуженная артистка РСФСР (11.08.1980). Народная артистка РФ (27.04.2002). В 1940 году приехала в Ленинград и поступила в актёрскую школу при киностудии "Ленфильм". Её путь в кино был долог и сложен: со второго курса она ушла добровольцем на фронт, затем работала токарем на заводе, пережила блокаду. После войны поступила во ВГИК, на курс легендарного Бориса Бибикова, который окончила в 1947 году. Получив диплом, блистала на сцене Театра-студии киноактера, однако своего жилья не имела, сначала ночевала на подоконнике в театре, затем снимала угол. Поехав в Ленинград в отпуск, неожиданно вышла замуж, родила дочь и осталась в северной столице навсегда. Снималась в кино с 1955 года, сыграла более 150 ролей. После съёмок в "Цветах календулы" попала под машину. Врачи констатировали четыре перелома. Между четырьмя операциями актриса озвучивала свою большую и сложную роль. Скончалась в Санкт-Петербурге. Похоронена на Северном кладбище.

Любов Іванівна Малиновська (31 липня 1921, Оренбург, Росія — 18 травня 2009, Санкт-Петербург, Росія) — радянська, російська акторка. Заслужена артистка РРФСР (1980). Народна артистка Росії (2002).

Блокадниця, воювала на фронті під час Німецько-радянської війни, працювала токарем.

Закінчила Всесоюзний державний інститут кінематографії (1947).

Грала на сцені Театру-студії кіноактора.

Зіграла близько 130 ролей у кіно, переважно — другого плану і епізодичні. Дебютувала в картині «Чужа рідня» (1955). Працювала на дублюванні кінофільмів.

Знялась в українських стрічках: «Місто — одна вулиця» (1964, Григорівна), «Іноземка» (1965, епіз.).